batliveru

• Реферат На Тему Протерозойська Ера
• Реферат На Тему Палеозойська Ера
• Рефеоат На Тему Экономика Башкортостана

Кайнозойська ера (ератема, підеона) триває і сьогодні. Її вік налічує 66 млн років. Тектонічні, геологічні й кліматичні процеси сформували такі фізико-географічні умови, в яких головну роль відіграють серед тварин ссавці і птахи, а серед рослин покритонасінні або квіткові. Наприкінці цієї ери з’явилася людина, яка тепер стала важливим (якщо не найважливішим) чинником зміни природного довкілля. Кайнозойську еру поділяють на три періоди: палеогеновий, неогеновий і четвертинний. Палеоген і неоген до 60-х років ХХ ст. Об’єднували в єдиний третинний період, протягом якого формувалася арктотретинна флора.

У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «кайнозойська ера. Реферат на тему. Реферат на тему кайнозойська ера >>>ЖМИ СЮДАреферат на тему кайнозойська ера Сасово. Реферат Тему Кайнозойська Ера.Rar. Кайнозойська ера Третинний пер На протяжении эры.

Саме її вважають попередницею сучасних тропічної, субтропічної і помірної рослинностей північної півкулі. Для кайнозойської ери характерний альпійський орогенез, що охопив Євразію і Америку. Гірські системи Альп, Карпат, Кавказу, Паміру, Гімалаїв зайняли акваторію теплого серединного океану Тетіс. Літосферні плити зайняли положення, близьке до сучасного, і стали фундаментом у розподілі океану і суходолу. Протягом палеогену суходіл покривали тропічні й субтропічні ліси, які завдяки дослідженням українського палеоботаніка, академіка А.

Криштофовича (1885-1953) названі “полтавською флорою”. Полтавська палеогенова флора складалася з:. магнолій;. пальм;. вічнозелених дубів і буків;.

евкаліптів;. фікусів;. камфорних лаврів;. хлібного і гранатового дерев та інших видів і родів. Північні материки в той час були з’єднані суходільними мостами, тому у флорі трапляються північноамериканські види, такі як:. секвоя;. болотний кипарис;.

гінкго;. ліквідамбар;. протейні. Північніше помірних широт аж до островів Шпіцбергена і Гренландії поширилися листопадні широколистяні ліси, у яких траплялися й субтропічні види. У фауні палеогену з мікроорганізмів широке поширення мали фораменіфери – нумуліти, раковини яких утворюють багатометрові (декілька десятків метрів) відклади. Как узнать ip компьютера. Двостулкові і черевоногі молюски, морські їжаки і раки-остраподи, кісткові й хрящові риби населяють солоні й прісноводні водойми. Серед хребетних – ссавці і птахи (беззубі) зайняли панівне становище.

Земноводні та плазуни були нечисленними. Відомі лише:. гігантські саламандри;. жаби;.

черепахи;. ящірки;.

Реферат На Тему Протерозойська Ера

крокодили та гадюки. Стосовно морської фауни, то в неогені розвивалися ті ж групи, що і в палеогені. З морських ссавців зустрічається кит. Примітивні форми наземних ссавців (давні хижаки, великі непарнокопитні, парнокопитні та інші) вимирають. Панівне становище займають ті родини й роди хижаків, хоботних та копитних, які продовжують існувати в наш час. Це давні:.

ведмеді;. антилопи;.

бики;. жирафи;. слони;. вівці;. кози. Всі вони з’явилися на початку неогену – в ранньому міоцені. Наприкінці міоцена і в ранньому пліоцені з’являються людиноподібні мавпи, гіпопотами, олені, справжні коні, мастодонти, слони, шаблезубі тигри.

Найважливішою особливістю пізнього пліоцену є виникнення представників роду Ното – людини. Останній період кайнозою – четвертинний (Ж. Денуайє, 1829), або антропогеновий (А. Павлов, 1922), триває за різними даними від 3,3 до 0,7 млн років (у цей час прийнято вважати 1,8 млн років). Його особливості є такі (К. Владимирська та ін., 1985):.

поява і розвиток людини та її матеріальної культури;. різкі й багаторазові коливання клімату, що призводили до зледенінь і потеплінь великих регіонів зі всіма наслідками для живої й неживої природи;. планетарні зміни рівня Світового океану, його трансгресії і регресії та наслідки цих змін. Похолодання спричинили пристосування органічного світу до екстремальних умов. Флору і фауну зледеніння витісняли у південніші широти. Так було втрачено велику кількість видів, зокрема хвойних, вижили сосна (Pinus), ялиця (Abies), яловець (Juniperus) та ін. На Волино-Поділлі, південних схилах Східно-Європейської височини, півдні Уралу в захищених місцях-схованках, які назвали рефугіумами (refugium, лат.

– сховище), збереглися від наступу максимального Дніпровського зледеніння представники арктотретинної флори. До складу фауни в цей холодний і засушливий період належали лише пристосовані до таких умов тварини:. мамонт;. північний олень;.

шерстистий носоріг;. вівцебик;. песець;. лемінги;. біла куріпка. Південніше від прильодовикової холодної зони простяглися зони лісостепу і степу, для яких характерними були такі стадні тварини, як:.

олені;. коні;.

бізони;. сайгаки;. навіть верблюди. Танення льодовика, спричинене глобальним потеплінням, стало причиною розселення загнаної зледенінням у рефугіуми теплолюбної флори і фауни. Арктоальпійські види зайняли гірські системи півдня Європи, а також високі широти сучасної тундри і лісотундри. Окремі види, такі як:.

чорниця (Vaccinium myrtillus);. буяхи або лохина (Vuliginosum);. тирлич (Gentiana);. жовтець (Ranunculus);.

Реферат На Тему Палеозойська Ера

калюжниця (Caltna);. бедренець (Pimpinella) Всі вони зуміли пристосуватися до нових кліматичних умов і зайняти екологічні ніші в рівнинних і гірських ландшафтах. У 1982 році більшість фахівців визнали, що тривалість антропогену – 1,8 млн років. За цей час людина “пройшла” складний шлях еволюції від людиноподібної мавпи (рамапітека) до сучасної розумної людини (Homo sapiens).

Рефеоат На Тему Экономика Башкортостана

З початку голоцену, який триває 10 тис. Років, панує сучасна людина, яка, на думку Р. Флінта (1978), “несе відповідальність не тільки за власну долю, а й за інших людей, інших живих істот і природних процесів, що відбуваються на Землі – обов ‘язок захистити наше довкілля від розрухи. Здатність бути відповідальним, якою з усіх живих істот наділена лише людина, може, і є головна ознака того, що ми називаємо цивілізацією”. Розглянувши погляди на проблему виникнення життя на Землі і його тривалу еволюцію від найпримітивніших до сучасних представників, ми маємо обґрунтовані підстави ознайомитись з сучасною мегасистемою органічного світу.